Поселення людей на цьому місці відоме з бронзової епохи, вважається, що засновано близько 3000 року до н. е. Перетворилося на місто десь з першої половини ІІІ тис. до н. е. За легендою, місто отримало свою назву від Азана (Езана), одного з трьох синів Аркаса та німфи Ерато. Протягом елліністичного періоду місто об'єктом протистояння між Пергамом і Віфінією. Зрештою дісталося першому, а 133 року до н. е. разом з Пергамським царством дісталося Римській республіці.

Місто було важливим політичним та економічним центром у римські часи. Тут карбували власні монети. Неподалік через річку Пенкалас було зведено римський міст. Айзаной є також першим зафіксованим місцем у світі, де розраховували інфляцію, звідки поширювали розрахунки на інші міста. 301 року було зведено Едикт Діоклетіана щодо обмеження інфляції.

За часів імператора Діоклетіана стало частиною римської провінції Фригія Пакатіана (Фригія Секунда). За часів імператора Костянтина I перетворилося на центр єпархії. Спочатку єпископство було суфраганом Лаодикії, але, коли Фригія Пакатіана була розділена на дві провінції, вона перетворилося на суфраган Ієраполіса, столиці нової провінції Фригія Пакатіана II. Його єпископ Пістик (Піст) був учасником Першого Нікейського собору в 325 році. Інший єпископ Пелагій був на синоді 518 року і на Другому Константинопольському соборі в 553 р. Григорій — на Труллановому соборі 692 року, Іоанн — на Другому Нікейському соборі 787 року, а Феофан — на Константинопольських соборах 869 і 879 років.

Після 7 століття Аезані занепав. Пізніше, за часів сельджуків, пагорб храму був перетворений гісар (фортецю) монголами Чавдара, на честь якого названо поселення Чавдаргісар.