Архітектурно-етнографічний комплекс «Етир» — музей просто неба, що розташувався за 8 кілометрів південніше міста Габрово за ініціативи Лазара Данкова.

Відкрито експозицію 7 вересня 1964 року і наразі вона нараховує 50 музейних об'єктів. Загалом експозиція дає змогу ознайомитися зі старим Габрово, його архітектурою, побутом людей, ремеслами, духовним і культурним життям з другої половини XVIII століття. Зокрема тут є вулиця ремісників, де можна побачити 16 різних архітектурних стилів, а також представлені млини, робітничі майстерні та громадські будівлі, а також самостійно виготовити вироби з металу, шкіри, глини, шерсті або дерева чи придбати створені майстрами поробки.

Для поповнення експозиції музею використовують три способи. Зокрема, роблять реставрацію об'єктів, що знаходилися в Габровському районі, переносять будівлі з інших міст до музею або створюють копії оригінальних будівель згідно зроблених знімків.

Серед представлених ремесел в музеї є:

- обробка міді;

- гончарство;

- різьба по дереву від Тревненської художньої школи;

- майстерня іконопису, що поєднує традиційні розписи з сучасними;

- виробництво підводи для буйволів;

- скорняцтво — пошиття виробів з підготовленого хутра (шапки, безрукавки та черевички);

- ювелірна справа з виготовлення срібних прикрас;

- мутафчійське ремесло — показує процес від снування ниток до ткацтва;

- виготовлення музичних інструментів, таких як волинка, дудки та кавали;

- ковальство та виробництво ножів;

- шорництво — виготовлення зі шкіри свиней, великої рогатої худоби та кіз сідел, ремнів, кобури та інших необхідних речей для вершників та коней;

- ткацтво;

- майстерня з цукрових виробів — квіток, халви, цукрових півників, плитки горіхів в патоці а також болгарське біле варення;

- пекарня — готує запашний білий нутовий хліб;

- хлопкарство- вироби з бронзи (дзвіночки, ланцюги і т. д.)

Родзинкою музею є споруди основним робочою силою яких є вода. В колекції музею є 10 об'єктів такого типу.

Такі будівлі мають два рівні та розподілені за своїм призначенням. На першому рівні знаходиться точило (для відточування ножів, сокир та інших інструментів), млин-караджейка (після помелу отримують чорне борошно), валяльня (використовувалися для виготовлення ковдр, покривал та шерстяних тканин, а з 30-х років ХІХ століття — для прання покривал), сукновальня для обробки шерсті, тканин та гайтанів, верстат для виробництва дерев'яних тарілок. На другому рівні млин-долапкин (від назви водяного колеса «долап»), лісопильня (для розпилювання деревини), майстерня з плетіння гайтанів та валяльня. Вся експозиція техніки представлена в оригінальних розмірах.