Ані́ (вірм. Անի; грец. Ἄνιον, лат. Abnicum, груз. ანი, тур. Ani, також груз. ანისი Анісі) — столиця вірменської династії Багратідів (10 століття), відома з V століття як фортеця вірменських князів.

Руїни Ані розташовані на березі р. Ахуряну, тепер на території Туреччини. Найбільший розквіт Ані відноситься до X—XIII ст., коли місто налічувало до 100 тис. мешканців. На території Ані знаходяться визначні пам'ятники старовірменської архітектури. В південній частині розташована цитадель — Вишгород, де збереглися руїни палацу Багратуні (X ст.). На північ від цитаделі — торговельно-ремісничі квартали, огороджені кам'яними мурами (X—XIII ст.).

З пам'ятників Ані найцікавіші — кафедральний собор та церква Григорія, споруджені будівничим Трдатом в 989—1001, центральнокупольні церкви Абугамренц (X ст.) і Спасителя (1036).