Замок Алмоурол (порт. Castelo de Almourol) — середньовічний замок на острові Алмоурол посеред річки Тежу, розташований у парафії Прая-ду-Рібатежу, за 4 кілометри від центру муніципалітету Віла-Нова-да-Баркінья, в центральному регіоні Португалії. Замок був частиною оборонної лінії, яку контролювали тамплієри та був оплотом, який використовувався під час португальської Реконкісти.
Вважається, що замок був побудований на місці примітивного лузитанського городища, яке згодом було завойоване римлянами під час І століття до н. е.[1] Пізніше воно було перероблене внаслідок вторгнень різних сил, зокрема аланів, вестготів та андалузьких берберів, хоча незрозуміло, коли був побудований власне замок. У розкопках, проведених у внутрішніх та зовнішніх огородженнях, були виявлені різні залишки римського панування, включаючи монети, маркери тисячоліття та римські фундаменти, водночас середньовічні залишки, такі як медальйони та дві мармурові колони, також були виявлені в околицях замку.
Замок Алмоурол — одна з найбільш емблематичних та сценографічних середньовічних військових пам'яток Реконкісти та одне з найкращих представлень впливу лицарів тамплієрів у Португалії.[1] Коли він була захоплений у 1129 році силами, лояльними до португальської знаті, то був відомий під назвою Almorolan, і довірірений Гуалдіму Паїшу, господарю тамплієрів в Португалії, який згодом перебудував структуру.[2] Споруда була реконструйована, починаючи з 1171 р. (згідноз написом над головними воротами) та відновлювалася під час наступних правлінь.
Втративши своє стратегічне місце, замок був покинутий, внаслідок чого перетворився у руїни. У ХІХ столітті його «переробили» ідеалістичні романтики, що врешті-решт призвело до втручань у 40-х та 1950-х роках та його адаптації як Офіційна резиденція Португальської Республіки.[1][2] В протягом цього періоду було багато реставрацій, які трансформували зовнішній вигляд структури, в тому числі додавання зубців і бартизан.
DGMEN - Генеральна дирекція будівель та національних пам'ятників, попередник IGESPAR, вперше взяла участь у відбудові в 1939 році, використовуючи як кам'яну кладку, так і залізобетон.[2]
Приблизно в 1940—1950 роках простори були пристосовані для його використання як офіційна резиденція Португальської республіки.[1][2] Після закінчення цього короткого терміну меблі будинку придбала Комісія з придбання меблів (порт. Comissão para a Aquisição de Mobiliário) у 1955 р., в той же час була проведено електрику.
Між 1958 і 1959 років було зроблено деяку консолідацію донжона з бетонними перемичками, а також реконструкція дверей. У наступні роки послідували інші проєкти: у 1959 році було відремонтовано фасад однієї секції стіни; у 1960 р. із завершенням ремонту зовнішніх стін було покращено бруківку та доступ до доріг.[2]
До 1996 року стіни були відремонтовані, секції донжона збережені, відновлено бруківку в замку.[2]
21 століття та туризмЧерез проникнення води до 2004 року замок почав виявляти деякі ознаки деградації, зокрема кілька зовнішніх стін.[2]
Хоча доступ до національної пам'ятки Португалії та острова безкоштовний, відвідувачі структури повинні оплатити недорогу прогулянку на човні через річку, єдиний спосіб, яким можна дістатися до замку.
↑ а б в г IGESPAR, ред. (2011). Castelo de Almourol (Portuguese). Lisbon, Portugal: IGESPAR - Instituto de Gestão do Património Arquitectónico e Arqueológico. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 15 лютого 2012. ↑ а б в г д е ж Gordalina, Rosário (1997). У Seabra, João. Castelo do Almourol (Portuguese). Lisbon, Portugal: SIPA – Sistema de Informação para o Património Arquitectónico. Архів оригіналу за 7 November 2013. Процитовано 7 листопада 2013.
Коментувати