Теплі сірчисті джерела зіграли дуже важливу роль у виборі місця для будівництва Тбілісі. Навіть свою назву місто отримало від слова «тбілі» (або застаріле «тфілі»), що означає «теплий». Теплі (температура вихідної води досягає 37°[1]) джерела в цьому місці завжди служили місцем купання для мешканців. Надалі місце було упорядковано і забудовано окремими лазнями. Сформований комплекс облаштованих лазень існував принаймні під час руйнівного набігу на Тбілісі Ага Мухаммед-хана в 1795 році[2], хоча існують свідчення наявності окремих упорядкованих лазень, датованих ще XVI століттям[1]. За час існування міста лазні руйнувалися, відбудовувалися і розбудовувалися заново багато раз, так само як багато разів були змінені і перейменовані окремі лазні. Перейменування були пов'язані, в основному, зі зміною власників.

Найдавнішою лазнею вважається Іраклієвська, відома принаймні з XVI століття. Також до найстаріших лазням відносяться Бебутівська, Казенна і Сумбатівська (усі — початок XVII століття).

Лазні виконували в місті не тільки функцію місця, де можна помитися. Вони були свого роду клубами для жителів і гостей міста. Лазні були відкриті цілодобово, причому часто вхідна плата не обмежувала часу перебування в лазні. Лазні були місцем де люди милися, голилися, відпочивали, спілкувалися, вирішували ділові питання, організовували обіди, пили, похмелялись і навіть влаштовували оглядини[3]. У художніх творах лазня описується як спосіб традиційного для Тбілісі проведення дозвілля.

Банні дні, як правило, чергувалися: чоловічі і жіночі.