Context of Велика Британія

Вели́ка Брита́нія (англ. Great Britain), офіційна назва — Сполу́чене Королі́вство Вели́кої Брита́нії та Півні́чної Ірла́ндії (англ. the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), скорочено — Сполу́чене Королі́вство (англ. the United Kingdom) — суверенна держава, розташована на північному заході від Континентальної Європи, на Британських островах. Територія включає острів Велика Британія, північну частину острова Ірландія та численні невеликі острови. Північна Ірландія — єдина частина Сполученого Королівства, що має суходільний кордон з іншою суверенною країною — Республікою Ірландією. Усі інші кордони є водними: Сполучене Королівство оточене Атлантичним Океаном, Північним морем, Англійським каналом та Ірландським морем, що утворює 12-ту за довжиною берегову лінію у світі. Ірландське море лежить між Великою Британією та Ірландією.

Сполучене Королівство — унітарна держава та конституційна монарх...Читати далі

Вели́ка Брита́нія (англ. Great Britain), офіційна назва — Сполу́чене Королі́вство Вели́кої Брита́нії та Півні́чної Ірла́ндії (англ. the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), скорочено — Сполу́чене Королі́вство (англ. the United Kingdom) — суверенна держава, розташована на північному заході від Континентальної Європи, на Британських островах. Територія включає острів Велика Британія, північну частину острова Ірландія та численні невеликі острови. Північна Ірландія — єдина частина Сполученого Королівства, що має суходільний кордон з іншою суверенною країною — Республікою Ірландією. Усі інші кордони є водними: Сполучене Королівство оточене Атлантичним Океаном, Північним морем, Англійським каналом та Ірландським морем, що утворює 12-ту за довжиною берегову лінію у світі. Ірландське море лежить між Великою Британією та Ірландією.

Сполучене Королівство — унітарна держава та конституційна монархія з парламентською системою управління. Нинішній монарх — король Чарльз III. Королева Єлизавета II, яка панувала з 1952 до 2022, була главою держави, що правила найдовше. Столиця Королівства, і його найбільше місто — Лондон, глобальний міський та фінансовий центр з населенням у 10,3 мільйона осіб. Інші важливі міста: Бірмінгем, Манчестер, Глазго, Лідс та Ліверпуль.

Королівство об'єднує чотири історичні провінції (англійською — «країни»): Англію, Північну Ірландію, Шотландію та Уельс, столицями яких є Лондон, Белфаст, Единбург та Кардіфф, відповідно. Три з цих країн мають національні уряди з різним ступенем повноважень, щоправда, їхня влада делегована парламентом Великої Британії, який може ухвалювати закони в односторонньому порядку, однобічно змінюючи або скасовуючи деволюцію (Англія не має жодної делегованої влади). Острів Мен, розташований поблизу, Гернсі та Джерсі не входять до складу Великої Британії, оскільки є коронними володіннями з британським урядом, відповідальним за їхню оборону та міжнародне представництво. Сполучене Королівство володіє 14 заморськими територіями. Британський вплив можна спостерігати в мові, культурі та політичних системах багатьох її колишніх колоній.

Сполучене Королівство — розвинена країна, п'ята у світі за номінальним ВВП і дев'ята за ВВП з урахуванням купівельної спроможності. Королівство має економіку з високим рівнем доходу та посідає дуже високе, 14-те місце в індексі людського розвитку. У XIX ст. і в першій половині XX ст. країна була економічно найпотужнішою країною світу і досі зберігає значний економічний, культурний, військовий, науковий та політичний вплив. Велика Британія — ядерна держава і посідає шосте місце у світі за військовими витратами. Сполучене Королівство є постійним членом Ради безпеки ООН з моменту її заснування.

Королівство є провідним членом Співдружності націй, Ради Європи, Великої сімки, Великої двадцятки, НАТО, Організації економічного співробітництва та розвитку, Інтерполу та Світової організації торгівлі. До 31 січня 2020 року була членом Європейського Союзу, а до цього — її попередника, Європейської економічної спільноти протягом 47 років.

More about Велика Британія

Basic information
Population, Area & Driving side
  • Population 27368800
  • Область 242495
  • Driving side left
Історія
  • Докладніше: Історія Англії, Історія Великої Британії, Британська імперія та Британська Співдружність
     Нікола Сансон. Мапа Англії, Шотландії та Ірландії. 1651Новітня історія

    Акт про Союз між Королівством Англія й Шотландським королівством ухвалений у 1707, Акт про Унію 1801 об'єднав Королівство Великої Британії й Ірландське королівство. До середини XX століття Британія була центром найбільшої у світі Британської імперії.

    Закони про Реформу 1832—1867 рр. надали право голосу робітничому класу, в 1911 влада Палати лордів була обмежена, Велика Британія брала участь у Першій світовій війні 1914—1918. Закон про Внутрішнє управління інкорпорував північно-східну Ірландію (Ольстер) в Об'єднане Королівство Великої Британії й Північної Ірландії. У 1921 Ірландія, крім Ольстера, стала домініоном. Перший лейбористський уряд очолив Рамсей Макдональд, в 1924. Загальний страйк відбувся в 1926; безробіття сягнуло 3 млн в 1931. Друга світова війна 1939—1945 рр. Коаліційний уряд з Вінстоном Черчиллем на чолі 1940—1945.

    Сполучене Королівство було однією з «Великої трійки» держав (поряд із США та Радянським Союзом), які зібралися, щоб спланувати післявоєнний світ. Британія стала першим підписантом Декларації ООН і однією з п’яти постійних країн-членів Ради Безпеки ООН. Тісно співпрацювала зі Сполученими Штатами для створення МВФ, Світового банку та НАТО. Друга світова залишила Сполучене Королівство серйозно ослабленим і фінансово залежним від плану Маршалла[1], але на британській території була відсутня тотальна війна, яка спустошила Східну Європу.

    ...Читати далі
    Докладніше: Історія Англії, Історія Великої Британії, Британська імперія та Британська Співдружність
     Нікола Сансон. Мапа Англії, Шотландії та Ірландії. 1651Новітня історія

    Акт про Союз між Королівством Англія й Шотландським королівством ухвалений у 1707, Акт про Унію 1801 об'єднав Королівство Великої Британії й Ірландське королівство. До середини XX століття Британія була центром найбільшої у світі Британської імперії.

    Закони про Реформу 1832—1867 рр. надали право голосу робітничому класу, в 1911 влада Палати лордів була обмежена, Велика Британія брала участь у Першій світовій війні 1914—1918. Закон про Внутрішнє управління інкорпорував північно-східну Ірландію (Ольстер) в Об'єднане Королівство Великої Британії й Північної Ірландії. У 1921 Ірландія, крім Ольстера, стала домініоном. Перший лейбористський уряд очолив Рамсей Макдональд, в 1924. Загальний страйк відбувся в 1926; безробіття сягнуло 3 млн в 1931. Друга світова війна 1939—1945 рр. Коаліційний уряд з Вінстоном Черчиллем на чолі 1940—1945.

    Сполучене Королівство було однією з «Великої трійки» держав (поряд із США та Радянським Союзом), які зібралися, щоб спланувати післявоєнний світ. Британія стала першим підписантом Декларації ООН і однією з п’яти постійних країн-членів Ради Безпеки ООН. Тісно співпрацювала зі Сполученими Штатами для створення МВФ, Світового банку та НАТО. Друга світова залишила Сполучене Королівство серйозно ослабленим і фінансово залежним від плану Маршалла[1], але на британській території була відсутня тотальна війна, яка спустошила Східну Європу.

    У перші післявоєнні роки лейбористський уряд під керівництвом Клемента Еттлі розпочав радикальну програму реформ, яка суттєво вплинула на британське суспільство в наступні десятиліття[2]. Основні галузі промисловості та комунальні підприємства були націоналізовані, створена держава загального добробуту, з'явилася всеохоплююча система охорони здоров’я, що фінансується державою, Національна служба охорони здоров’я. Зростання націоналізму в колоніях призвело до політики деколонізації: Індія та Пакистан отримали незалежність у 1947 році. Протягом наступних трьох десятиліть більшість колоній Британської імперії здобули незалежність, багато з них стали членами Співдружності націй.

    Велика Британія стала третьою країною, яка розробила власну ядерну зброю (з першим випробуванням атомної бомби в 1952 році), але післявоєнні межі міжнародної ролі Британії були проілюстровані Суецькою кризою 1956 року. Тим не менш поширення англійської мови забезпечило постійний вплив її літератури та культури у світі. Через нестачу робочої сили в 1950-х роках уряд заохочував імміграцію з країн Співдружності. У наступні десятиліття Велика Британія стала більш багатоетнічним суспільством. Попри підвищення рівня життя наприкінці 1950-х і 1960-х років економічні показники Великобританії були менш успішними, ніж у багатьох її основних конкурентів, таких як Франція, Західна Німеччина та Японія.

    Пряме правління Північною Ірландією з Вестмінстера введене в 1972 р. Сполучене Королівство приєдналося до ЄС в 1973. Лейбористи замінили консерваторів після страйку шахтарів 1974; консерватори повернулися до влади властей на чолі з Маргарет Тетчер в 1979. Соціал-демократична партія створена в 1981. Безробіття перевищило 3 млн. Війна на Фолклендських островах в 1982. Страйк шахтарів, найтриваліший в історії Великої Британії в 1984—1985. Безладдя в 1990 при введенні подушного податку. Британські війська брали участь у війні в Перській затоці в 1990—1991. В 1991 Джон Мейджор замінив Марґарет Тетчер на посаді прем'єр-міністра. Економічний спад триває. Уряд ратифікував Маастрихтський договір в 1993. У грудні 1993 були висунуті мирні пропозиції розв'язання проблеми Північної Ірландії разом з ірландським урядом (Декларація Даунінг Стріт).

    Докладніше: Аварія в енергосистемі у Великій Британії (2003)

    У 2003 році у Великій Британії сталося масштабне відключення електроенергії, тільки у метро залишилися в ізоляції 250000 пасажирів, яких довелося евакуювати.

    Докладніше: Брекзит

    31 січня 2020 року Велика Британія вийшла із ЄС[3][4].

    Пандемія коронавірусу
    Докладніше: Пандемія коронавірусної хвороби 2019
    Докладніше: Коронавірусна хвороба 2019 у Великій Британії

    У 2020 році Велика Британія стала одним з епіцентрів пандемії коронавірусу у світі та в Європі зокрема. До цього призвела політика уряду країни. Спочатку оголосили, що населення має перехворіти на новий вірус і виробити до нього імунітет[5]. Згодом від цієї ідеї відмовилися і в країні 23 березня[6] ввели карантин. Станом на 18 квітня в країні було понад 114 000 інфікованих і понад 15 000 смертей. На початку травня країна вийшла за показниками інфікованості на друге-третє місце у світі після США та Росії і друге після США — за смертністю. Однак її обігнали Росія та Бразилія.

    Britain to make its final payment on World War II loan from U.S. The New York Times. 28 грудня 2006. Francis, Martin (1997). Ideas and policies under Labour, 1945–1951: Building a new Britain. Manchester University Press. pp. 225–233. ISBN 978-0-7190-4833-3. UK leaves the European Union. BBC News (en-GB). 31 січня 2020. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 31 січня 2020.  Джонсон підписав угоду про Brexit. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020.  Закриті кордони, «забуті» туристи, мільйони хворих за рік: як у Європі готуються до піка коронавірусу [Архівовано 19 березня 2020 у Wayback Machine.], Європейська правда, 16 березня 2020 Кількість хворих на коронавірус у Британії перевищила 8 тисяч, померли 422 людини [Архівовано 25 березня 2020 у Wayback Machine.], Українська правда, 24 березня 2020
    Read less

Where can you sleep near Велика Британія ?

Booking.com
489.888 visits in total, 9.197 Points of interest, 404 Місця призначення, 53 visits today.