Slovensko
СловаччинаContext of Словаччина
Слова́ччина (словац. Slovensko), офіційна назва — Слова́цька Респу́бліка (словац. Slovenská republika (SR)) — держава на сході центральної Європи, межує на північному заході з Чехією, на півночі — з Польщею, на сході — з Україною, на півдні — з Угорщиною та на заході — з Австрією. Не має виходу до моря. Займаючи переважно гірську територію, Словаччина охоплює близько 49 035 км² з населенням понад 5,4 млн. У північній частині країни розташовані Західні Карпати (Словацькі Рудні гори, Татри й Бескиди), вкриті дубовими й буковими лісами; на півдні — частина Середньодунайської рівнини в долині Дунаю. Столицею та найбільшим містом є Братислава, другим за величиною містом є Кошиці.
Слов’яни прийшли на територію сучасної Словаччини в V—VI ст. У VII столітті вони зіграли значну роль у створенні імперії Само. У IX столітті вони заснували Нітранське князівство, яке пізніше було завойовано Моравським князівством, у результаті чого утворилас...Читати далі
Слова́ччина (словац. Slovensko), офіційна назва — Слова́цька Респу́бліка (словац. Slovenská republika (SR)) — держава на сході центральної Європи, межує на північному заході з Чехією, на півночі — з Польщею, на сході — з Україною, на півдні — з Угорщиною та на заході — з Австрією. Не має виходу до моря. Займаючи переважно гірську територію, Словаччина охоплює близько 49 035 км² з населенням понад 5,4 млн. У північній частині країни розташовані Західні Карпати (Словацькі Рудні гори, Татри й Бескиди), вкриті дубовими й буковими лісами; на півдні — частина Середньодунайської рівнини в долині Дунаю. Столицею та найбільшим містом є Братислава, другим за величиною містом є Кошиці.
Слов’яни прийшли на територію сучасної Словаччини в V—VI ст. У VII столітті вони зіграли значну роль у створенні імперії Само. У IX столітті вони заснували Нітранське князівство, яке пізніше було завойовано Моравським князівством, у результаті чого утворилася Велика Моравія. У Х столітті, після розпаду Великої Моравії, цю територію було інтегровано в Угорське князівство, яке в 1000 році стало Угорським королівством. У 1241 і 1242 роках, після монгольського вторгнення в Європу, значна частина території була зруйнована. Територія була відновлена значною мірою завдяки Белі IV з Угорщини, який також поселив німців, що призвело до того, що вони стали важливою етнічною групою в цьому районі, особливо в нинішніх частинах центральної та східної Словаччини.
Після Першої світової війни та розпаду Австро-Угорської імперії була створена держава Чехословаччина, яка була єдиною країною в Центральній та Східній Європі, яка залишалася демократією у міжвоєнний період. Тим не менш, місцеві фашистські партії поступово прийшли до влади на словацьких землях, і перша Словацька республіка існувала під час Другої світової війни, як частково визнана держава-клієнт нацистської Німеччини. Наприкінці Другої світової війни, Чехословаччина була відновлена як незалежна держава. Після перевороту 1948 року, Чехословаччина опинилася під комуністичною адміністрацією і стала частиною Східного блоку, очолюваного Радянським Союзом. Спроби лібералізації комунізму в Чехословаччині завершилися Празькою весною, яка була придушена вторгненням військ Варшавського договору в Чехословаччину в серпні 1968 року. У 1989 році Оксамитова революція мирно поклала край комуністичному правлінню в Чехословаччині. Словаччина стала незалежною державою 1 січня 1993 року після мирного розпаду Чехословаччини, який іноді називають оксамитовим розлученням.
Словаччина є розвиненою країною з ринковою економікою та високим рівнем доходу, що займає дуже високе місце в індексі людського розвитку. Країна також сприятливо оцінює громадянські свободи, свободу преси, свободу Інтернету, демократичне управління та миролюбство. Словаччина підтримує поєднання ринкової економіки з комплексною системою соціального забезпечення, що забезпечує громадянам загальну медичну допомогу, безкоштовну освіту та одну з найдовших оплачуваних відпусток по догляду за дитиною в ОЕСР. Словаччина є членом Європейського Союзу, Єврозони, Шенгенської зони, Організації Об'єднаних Націй, НАТО, ЦЕРН, ОЕСР, СОТ, Ради Європи, Вишеградської групи та ОБСЄ. Словаччина також є домом для восьми об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Будучи найбільшим у світі виробником автомобілів на душу населення, Словаччина виготовила загалом 1,1 мільйона автомобілів у 2019 році, що становить 43% загального промислового виробництва.
More about Словаччина
- Currency Словацька крона
- Native name Slovensko
- Calling code +421
- Internet domain .sk
- Mains voltage 230V/50Hz
- Democracy index 6.97
- Population 5449270
- Область 49035
- Driving side right
- Давня історія
Залишки поселень людей на території сучасної Словаччини відомі з часів палеоліту[1]. На початку нової ери територію сучасної Словаччини, заселену доти кельтами, опанували германські квади, у другій половині II століття південно-західну частину країни опанували римляни.
...Читати даліДавня історіяRead lessЗалишки поселень людей на території сучасної Словаччини відомі з часів палеоліту[1]. На початку нової ери територію сучасної Словаччини, заселену доти кельтами, опанували германські квади, у другій половині II століття південно-західну частину країни опанували римляни.
Слов'янські держави
Нітранське князівство (позначено блакитним) і сучасні кордони державУ III—IV століттях нової ери Словаччину заселили слов'яни, які внаслідок Великого переселення народів стали провідним етнічним елементом. У VII столітті західна частина Словаччини входила до складу ранньофеодальної держави слов'ян, держави Само[1]. У IX столітті на території західної і центральної Словаччини виникло Нітранське князівство з Прібіною на чолі. З приходом просвітителів Кирила і Мефодія розпочалася християнізація Словаччини.
З 863 року до початку X століття Словаччина була разом із Моравією ядром Великоморавської держави (найбільший розквіт за часів князювання Святоплука I), після її занепаду — об'єктом боротьби чеського, польського та угорського королівств, яке остаточно опанувало Словаччину в другій половині XI століття.
Угорське королівствоУ складі Угорського королівства Словаччина не являла собою окремої адміністративно-територіальної одиниці, але була поділена, як усе королівство, на комітати (жупи). Поступово Словаччина зазнавала зугорщування (мадяризації): в її південній частині селилися угорці, вищі прошарки населення мадяризувалися; водночас ослабли зв'язки з Чехією, від якої Словаччина була відокремлена державним кордоном. У XII—XIII століттях у Словаччині виникли потужні німецькі поселення, які були осередками гірництва і торгівлі. Гуситський рух сприяв активізації національно-визвольного руху і антифеодальної боротьби в Словаччині в XV столітті[1]. 1514 року селянство брало участь у повстанні Дожі Дєрдя.
Габсбурзька імперія
Словаки на теренах Австрійської імперії (позначені коричневим)Після Битви при Могачі 1526 року разом з Угорщиною, увійшла до складу монархії Габсбурґів. Від 1540 року, понад 150 років була тереном воєн із турками.
Антислов'янська політика німецьких католиків під крилом Габсбургів викликала опір словацького народу, розвиток антигабзбурзького й антикатолицького руху, на початку XVII століття Словаччиною ширився реформацький рух. Усе століття постійно відбувалися як селянські повстання (1618, 1631—1632, 1648, 1660, повстання Ференца Ракоці 1703—1711 років), так і виступи міської бідноти, ремісників (1606, 1609, 1626, 1632, 1640)[1].
Національне відродженняУ другій половині XIX столітті під впливом розвитку промисловості, капіталістичних відносин і чеського національного відродження, почалося і словацьке національне піднесення. З 1840-х років, завдяки Людовиту Штуру, витворилася словацька літературна мова (доти нею була чеська або «словакізована чеська»). Деякі пільги для словацького руху (зокрема з 1848 року) були скасовані по перебудові Габсбурзької монархії на дуалістичну Австро-Угорщину 1867 року[1]. На Словаччину було поширено політику мадяризації. Зубожілі словацькі селяни масово емігрували за океан, головним чином до США.
Чехословаччина
Плакат присвячений утворенню Словацької Радянської РеспублікиУ січні 1918 року робітники підприємств Словаччини брали участь у загальному страйку Австро-Угорщини[1]. У США, в Піттсбурзі 30 травня 1918 року словацькі еміграційні діячі уклали договір із чеськими діячами, яких очолював Томаш Масарик, про створення чехо-словацької держави на федеративних засадах.
16 червня 1919 року східну частину Словаччини зайняли війська Угорської Радянської Республіки, в Пряшеві було проголошено Словацьку Радянську Республіку (словац. Slovenská republika rád, угор. Szlovák Tanácsköztársaság), яку очолив чеський журналіст Антонін Яноушек. Держава проіснувала до 7 липня й була розгромлена чеським військом за допомогою інтервенціоністських військ сусідніх країн.
На підставі мирного договору з Угорщиною у Тріаноні 4 липня 1920 року до складу Словаччини увійшла також частина угорської етнічної території. Західну частину історичного Закарпаття підпорядковано адміністративному управлінню Словаччини. У новопосталій Чехо-Словаччині чехи не здійснили договору у справі автономії Словаччини, натомість висунуто концепцію однорідного чехо-словацького народу і мови, що стало джерелом чехо-словацького конфлікту.
Перша Словацька РеспублікаСепаратистський рух словаків репрезентувала передусім Словацька народна партія на чолі з Андрієм Глінкою. Восени 1938 року у Словаччині введено широку автономію, але в результаті Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року південна і східна Словаччина (11 927 км², з яких 1537 км² територія Карпатської України), населена переважно угорцями, відійшла до хортиської Угорщини. Столиця Карпатської України переїхала до Хуста[2].
14 березня 1939 року Словаччина проголосила державну незалежність у союзі з Німеччиною. Авторитарна влада була зосереджена в руках Словацької народної партії на чолі з президентом Йозефом Тисо та прем'єр-міністром Войтехом Тукою. Словаччина брала участь у війні Німеччини з Польщею й СРСР як союзник першої. У серпні 1944 року в центральній Словаччині, при допомозі радянських партизанів, вибухнуло повстання проти уряду Тисо, але його придушило німецьке військо[1].
Чехословацька Соціалістична РеспублікаНавесні 1945 року всю Словаччину зайняло радянське військо, 4 квітня 1945 року радянські війська зайняли Братиславу. 5 квітня в місті Кошицях прийнята Кошицька програма урядування Національного фронту чехів і словаків, яка проголосила принцип рівноправності чеської і словацької націй[1]. Словаччина у межах до 1938 року стала знов складовою частиною Чехословаччини. На теренах Словаччині були збережені органи національного самоврядування, що виникли під час війни — Словацька національна рада і національні комітети на місцях (чехи не мали таких органів).
У лютому 1948 року (словац. Víťazný február) внаслідок затяжної урядової кризи і державного заколоту до влади в Чехословаччині прийшла комуністична партія на чолі з комуністом Клементом Готвальдом.
У 1968 році спроби внутрішнього реформування Комуністичної партії Чехословаччини («Празька весна» Александра Дубчека) були придушені збройною силою Організації Варшавського договору. У жовтні 1968 року був прийнятий новий Конституційний закон про утворення Чехо-Словацької Федерації, який набув чинності 1 січня 1969 року. Словаччина отримала статус «соціалістичної республіки» і становила разом із Чеською Соціалістичною Республікою федеративну Чехо-Словацьку державу[1].
НезалежністьПродемократичні демонстрації в Празі й Братиславі в листопаді 1989 призвели до створення нових політичних партій, у грудні був створений новий коаліційний уряд, Вацлав Гавел був призначений президентом і був переобраний на багатопартійних виборах 1990 року. У березні 1990 року країна була переформатована на Чеську і Словацьку Федеративну Республіку. 1991 року став наростати чеський і словацький сепаратизм, радянські війська були виведені. У 1992 році президент Гавел пішов у відставку, а представники найбільших партій прийняли рішення про розподіл Чехословаччини на дві окремі держави. 1 січня 1993 року Словацька республіка стала самостійною державою. 29 березня 2004 року Словаччина увійшла до складу НАТО, а 1 травня вступила до ЄС.
↑ а б в г д е ж и к Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою УРЕ не вказано текст ↑ Країни Центральної та Східної Європи у 1918-1930-ті роки.
