Докладніше дивіться: Історія Азербайджану

Азербайджан став незалежною республікою в 1918 році. Червона армія окупувала республіку в 1920 році. З 1936 року Азербайджан став окремою союзною республікою СРСР. Конфлікт із Вірменією з приводу Нагірного Карабаху викликав заворушення в 1988—1989 роках. Радянські війська були введені в Баку, щоб відновити порядок. У 1990 році введено надзвичайний стан. У 1991 році лідери Азербайджану підтримали путчистів у Москві (ДКНС). Після їхнього провалу Азербайджан оголосив себе незалежним. Було підписано і знову порушено перемир'я в Нагірному Карабасі, останній оголосив про свою незалежність. У грудні 1991 року Азербайджан увійшов до складу СНД. У 1992 році став членом ООН і приєднався до Конференції з безпеки співробітництва. Знову відновилася війна у Нагірному Карабасі. Президент Абульфаз Ельчибей поступився місцем колишньому лідерові Комуністичної партії Азербайджану Гейдару Алієву, а Сурет Гусейнов у 1993 році очолив уряд, став прем'єр міністром.

У ході військового конфлікту, що почався в 1990-х між вірменами і азербайджанцями з питання приналежності Нагірного Карабаху, Вірменія за допомоги військ РФ окупувала Нагірний Карабах і прилеглі до нього сім районів: Агдам, Джебраїл, Фюзулі, Кяльбаджар, Лачин, Зангелан і Губадли. Через війну загинуло більше 25 тис. осіб. Близько мільйона азербайджанців стали біженцями і вимушеними переселенцями.

Рада Безпеки ООН у своїх резолюціях № 822 від 30 квітня 1993 року, № 853 від 29 липня 1993 року, № 874 від 14 жовтня 1993 року і № 884 від 12 листопада 1993 року засудила окупацію території Азербайджану. Рада Безпеки зажадала також негайного, повного і беззастережного виведення вірменських озброєних формувань з окупованих територій. Уже 12 травня 1994 року між Азербайджаном і Вірменією було підписано угоду про припинення вогню.

Наразі на території Нагірного Карабаху існує невизнана Нагірно-Карабаська республіка, що має тісні економічні та військово-політичні зв'язки з Вірменією. У самопроголошеній державі проживає 140 тис. осіб, переважно етнічних вірменів. Азербайджан домагається відновлення свого контролю над Нагірним Карабахом.

У вересні — жовтні 2020 року розпочався великомасштабний конфлікт високої інтенсивності між збройними силами Азербайджану і збройними формуваннями невизнаної Нагірно-Карабаської республіки, який став наймасштабнішим, тривалим і кровопролитним в регіоні з моменту закінчення Карабахської війни у 1994 році. Найбільш інтенсивні бойові дії велись на напрямі Гадрут — Джебраіл, у долині річки Аракс, яка служить природним кордоном між Азербайджаном і Іраном. Наступ азербайджанських військ з масштабним застосуванням авіації, бронетехніки, артилерії, ударних БПЛА почався вранці 27 вересня[1]. Обидві сторони повідомляють про численні жертви серед військовослужбовців і мирного населення. 28 вересня 2020 року, у Вірменії і невизнаній Нагірно-Карабахської республіці оголосили військовий стан і загальну мобілізацію. На всій території Азербайджану також було оголошено військовий стан та часткову мобілізацію[2].

Станом на 22 жовтня 2020 року, південна зона безпеки невизнаної Нагірно-Карабахської республіки повністю ліквідована. Азербайджанські війська зайняли село Агбенд, на кордоні Карабаху і власне території Вірменії. Це означає, що Азербайджан повністю звільнив всю лінію свого державного кордону з Іраном[3].