Існують археологічні дані про виноробство в регіоні, що датуються кінцем Західної Римської імперії, протягом 3 та 4 століть нашої ери, хоча насіння винограду також було знайдене на більш давніх археологічних розкопках.[1] У середньовічні часи з середини 12 століття цистерціанці мали важливий вплив на виноробство в регіоні через свої три монастирі Сальзедас, Сан-Жуан-де-Тарука та Сан-Педро-дас-Агіас.

У 17 столітті виноградники регіону розширилися, і найперша відома згадка про «портвейн» датується 1675 роком. Договір Метуена між Португалією та Англією в 1703 р. та подальше заснування багатьох британських будинків портвейну у Порту означали, що портвейн став основним продуктом регіону, і це стало економічно дуже важливо для Португалії. Як частина регулювання виробництва та торгівлі цим цінним товаром, королівська хартія Португалії від 10 вересня 1756 р. визначила регіон для виробництва портвейну. Таким чином, він став першим у світі виноробним регіоном, який провів офіційне розмежування. Виноградники, охоплені цим розмежуванням, розташовувались у західній частині нинішнього регіону. Пізніше виноградники поступово розширювались на схід до більш спекотних і посушливих районів.

Дору не оминули виноградні хвороби 19 століття. Борошниста роса (оїдій) уразила в 1852 році, а філоксера — в 1863 році.

Хоча в регіоні завжди виробляли столове вино, тривалий час його не зустрічали за межами самого регіону. Будинки портвейну були зосереджені на виробництві та експорті портвейну, який був їх унікальним продуктом на експортному ринку, і мало цікавились іншими виноробними стилями. Таким чином, хоча вина могли бути хорошими, протягом тривалого часу не було спроб використовувати виноград Дору для виробництва більш амбіційних столових вин. Особою, якій приписують створення першого амбіційного вина Дору, є Фернандо Ніколау де Алмейда, який працював енологом у портовому домі Феррейра. Він відвідав Бордо під час Другої світової війни, що дало йому натхнення для створення високоякісного столового вина. Результатом стало вино Barca Velha, вперше виготовлене в 1952 році з винограду з Квінта-ду-Вале-де-Меао, розташованого в субрегіоні Дору Суперіо.[2] Barca Velha не відразу здобуло багато прихильників, оскільки більшість винних будинків портовейну тривалий час залишалися незацікавленими у некріплених винах. Ще кілька амбітних вин Дору з'явилися з 1970-х років, але лише в 1990-х роках з'явилася велика кількість вин. Сприяючим фактором стало входження Португалії до Європейської економічної спільноти в 1986 році, що означало скасування монополії будинків портвейну, таким чином відкривши шлях виробникам у долині Дору вирощувати та розливати власне вино — портвейн або сухе Дору. На цьому етапі кілька будинків портвейну також представили вина Дору у своєму асортименті.

Виноробний регіон Дору був оголошений об'єктом всесвітньої спадщини в 2001 році.