Монастир був побудований Стефаном Великим у 1488 році протягом 3 місяців та 3 тижнів на ознаменування перемоги у битві при Васлуї. Відомий як « Сікстинська каплиця Сходу», фрески у Воронці мають інтенсивний синій відтінок, відомий у Румунії як «Воронецька синь».

Монастир розташований на південь від Гура Гуморулуй, в долині річки Воронець. Легенда про походження церкви пов'язана з іменами засновника монастиря Стефана Великого та святого Даніїла Пустельника, першого настоятеля монастиря. Могила святого Даніїла знаходиться в межах монастиря. Церква входить у список ЮНЕСКО « об'єктів всесвітньої спадщини».[1] Вік монастирської пам'ятки невідомий. Легенда говорить про те, що Стефан Великий у момент кризи під час війни проти Османських турків, прийшов до Данила Затворника в його скит у Воронці і попросив ради. Данило сказав не здавати бій. Потім, після перемоги, Стефан повинен побудувати монастир, присвячений святому Георгію.[2] Оригінальний вхід над церквою Святого Георгія прикрашений написом вдячності: Церква має три апсиди, костел, наос з вежею та пронаос.

У 1547 р. Митрополит Молдавський Григорій Ровця додав екзонартекс до західного кінця церкви та пофарбував зовнішні стіни. Його внесок записано зліва від вхідних дверей. У монастирі знаходяться надгробки, присвячені пам'яті святого Даниїла Відлюдника, Григорія Ровця та інші. Воронець був відомий своєю школою каліграфії, де священики, ченці та монахи вчилися читати, писати та перекладати релігійні тексти. Монастир був безлюдний після 1775 року, коли монархія Габсбургів анексувала північну частину Молдавії. Монастирська громада повернулася до Воронця у 1991 році. З моменту повернення жителі монастиря збудували житло для черниць, каплицю, фонтани, конюшні, комори та будинок для паломників.