У квітні 1507 році флот 8-ї португальської Індійської Армади на чолі з Тріштаном да Кунья та Афонсу де Албукеркі завоював острів Сокотра. Португальці після жорстокого бою захопили тодішню столицю острова Суку і збудували в ній форт Сан-Мігел (порт. Forte de São Miguel de Socotorá), сподіваючись створити на Сокотрі стратегічну базу для нападів на арабську торгівлю між Червоним морем і Індійським узбережжям. Однак невдовзі португальці зрозуміли, що Сокотра була невдалим місцем для виконання поставленого завдання, оскільки через неродючість острова серед залоги фортеці розпочався голод. До того ж виявилось, що на острові немає зручних гаваней для зимової стоянки кораблів, через що декілька португальських кораблів загинули під час зимових ураганів на рейді острова. 1511 року португальці евакуювали свій гарнізон і християнське цивільне населення, зруйнували укріплення і покинули острів[1].

На початку 1880 року перша дослідницька британська експедиція, очолювана професором Ісааком Бальфуром, прибула на острів Сокотра. Вчені мали намір зібрати колекції гірських порід тварин і рослин. Результати ботанічних досліджень вийшли приголомшливими: за 48 днів на Сокотрі виявили понад 200 видів невідомих науці рослин, частина яких належала до 20 нових родів. З тієї пори за островом міцно утвердилася слава ботанічного раю, його стали називати «Галапагос Індійського океану».