До XVI століття острів був практично безлюдний. В деякі періоди проживали невеликі чернечі громади. Острів також був одним з відомих місць зборищ піратів.

У XVI столітті за указом королеви Єлизавети I на острів висадилися 40 солдатів і пообіцяли охороняти його від набігів піратів. З цієї причини Сарк покинули монахи.

У 1990 році його намагався самовільно захопити Андре Ґард.

В 1940-х рр Нормандські острови (і Сарк в тому числі) були окуповані Німеччиною.

До 2008 р реально, а зараз декоративно, зберігається феодальна система управління - остання в Європі.

Главою держави є спадковий конституційний монарх (з титулом "сеньйор" / "дама"), до 2008 р що був майже абсолютним монархом.

До 2008 р парламентом острова була рада старійшин, що складається з 40 орендарів, яким сеньйор довічно здавав землю, і 12 «представників народу», яких обирало все доросле населення острова строком на три роки.

Багато хто вважав, що це суперечило Європейській Конвенції про захист прав людини і основних свобод, що вимагає від цивілізованих держав вільних демократичних виборів, і тому влада Сарка піддавалася регулярній критиці з боку Євросоюзу.

8 березня 2008 р рада старійшин проголосував за те, щоб докорінно змінити форму правління і, покінчивши з феодальним минулим, перетворитися в парламент, що формується на основі загальних виборів. 25 голосами проти 15 члени ради висловилися проти повного скасування ролі землевласників в управлінні островом.

У квітні 2008 року сеньорская влада позбулася більшості повноважень. З 2008 року форма правління на острові Сарк виглядає так: орендарі зберегли за собою лише 14 місць, причому виборці вирішують, кому з них віддати місця в парламенті. Ще 14 місць в новому законодавчому органі зайняли депутати від народу.