صنعاء
( Сана )Са́на (араб. صنعاء) — столиця Ємену. Місто Сана виділено в окрему адміністративну одиницю — аманат (муніципалітет) Ель-Асіма (араб. محافظات اليمن).
Перша згадка про Сану відноситься до 1 століття, проте вважається що на цьому місці знаходилося поселення ще раніше. В 10-му столітті Мухаммад аль-Хасан аль-Хамадані пише, що засновником міста є сабійський цар Ша'р Автар, і саме він побудував знаменитий палац Гумдан. Цар Ша'р Автар жив у другій половині II століття.
Легенда говорить, що місто заснував Сим, син біблійного Ноя (Madinat Sem — місто Сима), а стара назва міста Азал виводиться від Узал — імені сина Сима.
Сана відома була як столиця держави Хім'яритів (з 520), і в VI столітті за володіння Саною боролися армії Персії та Абісинії. В період п'ятидесятилітнього панування Абісинії в Сані при підтримці візантійського царя Юстиніана I був побудований великий кафедральний собор, який прославився як найбільший собор на південь від Середземного моря.
В 628 жителі Ємену прийняли іслам, і особисто пророк Магомет вітав побудову в Сані першої мечеті. В XII столітті в Сані укріпилася династія Аюбідів. В місті закріпилася влада шиїтських імамів, поєднуючих світську і духовну владу. В 1517 після втручання єгипетського паші Сана набула статусу автономного султанату і влада імамів була обмежена.
В середині 1850-х родонаслідувальні імами були замінені змінними шейхами.
Першим відомим європейцем, що відвідав місто, був Карстен Нібур в XVIII столітті. Експедиція була організована за дорученням данського короля Фредеріка V. З 1872 по 1890 Сана підпала під управління Османської імперії. Турки почали програму модернізації міста.
↑ * Назва в офіційному англомовному списку
Коментувати