San Carlos de Bariloche
( Сан-Карлос-де-Барілоче )Сан-Ка́рлос-де-Баріло́че (ісп. San Carlos de Bariloche), або просто Барілоче — аргентинське місто у провінції Ріо-Негро, центр департаменту Барілоче.
Барілоче — важливий туристичний центр Аргентини та найбільше за населенням місто Патагонських Анд і провінції Ріо-Негро. Місто розташоване на березі озера Науель-Уапі на південному заході провінції Ріо-Негро, біля підніжжя Анд, за 832 км від столиці провінції міста В'єдма.
Природні умови міста, до яких можна віднести навколишні озера, ліси та гори, його архітектурний стиль та лижні курорти є найголовнішими туристичними принадами Барілоче.
У місті також є промислові підприємства та наукові центри, зокрема інститут ядерних досліджень.
Ще до прибуття європейців існували поселення індіанців на берегах озера Науель-Уапі[1]. З 1670-х років у регіоні навколо озера проповідували єзуїтські місіонери. Першою білою людиною, яка прибула у ці місця 22 січня 1876, був доктор Франсіско Паскасіо Морено, який встановив тут аргентинський прапор.
Наприкінці XIX ст. Карлос Відергольд заснував на місці, де зараз розташоване Барілоче, склад і розвинув торгівлю з Чилі.
Місто було офіційно засноване актом Конгресу Аргентини від 3 травня 1902 року. 1909 року Барілоче мав населення 1 250 жителів, телеграф, пошту та дорогу до Неукена, але до проведення сюди залізниці у 1934 місто сильно залежало від торгівлі з Чилі.
Між 1901 і 1905 роком у місті жили відомі американські злодії Буч Кессіді та Санденс Кід[2].
1913 року була збудована перший автомобільний шлях, який поєднав Сан-Карлос-де-Барілоче з Буенос-Айресом. Невдовзі після цього місто відвідав президент США Теодор Рузвельт, що спричинило початок туристичного розвитку регіону.
Наприкінці 1930-х в Аргентині набули популярності зимові види спорту, завдяки чому гори навколо Барілоче стали використовувати для катання на лижах тощо.
1947 року у місті було збудовано першу церкву — Кафедральний Собор Науель-Уапі, присвячений Діві де лас Ньєвес.
З 1948 у Барілоче проводив свої дослідження ядерного синтезу австрійський фізик Рональд Ріхтер. 1955 року в місті було створено Фізичний інститут Барілоче (ісп. Instituto de Física de Bariloche). Також було створено Атомний центр Барілоче (ісп. Centro Atómico Bariloche).
22 травня 1960 року Барілоче постраждав від землетрусу магнітудою 9,5 балів у епіцентрі. Місто зазнало руйнувань як від сейсмічної активності, так і від хвилі, яку землетрус підняв з озера Науель-Уапі. Загинули 2 особи.
З початку 1970-х місто почало швидко розвиватися в першу чергу через спорудження якісної асфальтованої дороги, яка поєднала Барілоче з Буенос-Айресом.
Вранці 27 лютого 2010 року Барілоче постраждав від землетрусу у чилійському регіоні Біобіо силою 8.8 балів за шкалою Ріхтера. У Сан-Карлос-де-Барілоче були зареєстровані сейсмічні коливання силою 5 балів за шкалою Ріхтера. Ніхто з мешканців міста не постраждав.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 30 листопада 2010. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 лютого 2009. Процитовано 30 листопада 2010.
Коментувати