Роберт Пім Бутчарт та його дружина Джені Бутчарт прибули до західного узбережжя Канади заради розробки багатих покладів вапняку, необхідних для виробництва цементу. В 1904 році вони побудували свій будинок на острові Ванкувер неподалік кар'єру з видобутку вапняку. Коли його поклади в кар'єрі вичерпалися, дружина вирішила, що необхідно облагородити спустошену землю та надати їй пристойного вигляду. Ця подія послужила вихідною точкою для сімейного захоплення садівництвом, що триває вже майже сто років.

Завдяки особистому доглядові Дженні Бутчарт, покинутий кар'єр перетворився на чарівне місце і отримав назву «Затонулий сад». Слава про сад Бутчартів швидко поширилася. Починаючи з 1920-х років сюди щорічно приїжджали понад 50 000 відвідувачів, щоб поглянути на прекрасний сад. Гостинні господарі охрестили свої володіння «Бенвенуто», що в перекладі з італійської означає «Ласкаво просимо». В 1926 році на місці тенісного корту постав «Італійський сад», а в 1929 овочевий город був замінений величезним розарієм, дизайн якого розробляв Батлер Стуртевант з міста Сієтл. Самюель Маклюр, консультант Бутчартів, надав садам естетичного вигляду у силі англійського руху мистецтва та ремесел, покликаного зблизити мистецтво та виробництво.

У 1939 році Бутчарти передали Сади своєму внукові Янові Россу на його 21 день народження. Росс керував та розвивав Сади до самої смерті у 1997 році. Для облаштування нічної ілюмінації на честь відзначення 50-ї річниці Садів було прокладено 3143 км підземного електричного кабелю. Десять років потому, в 1964 був встановлений Фонтан Росса для відзначення 60-річчя. В 1994 році канадське Управління в справах геральдики подарувало герб для Садів Бутчартів. У 2004 році були встановлені два тотемних стовпи висотою 9.1 м для відзначення 100-річного ювілею, а Сади отримали статус національного історичного місця Канади.

З 1992 року Сади Бутчартів представлені на демонстраційному стенді в канадському павільйоні, відкритому в ЕПКОТ центрі в Орландо, який є частиною Всесвітнього центру відпочинку Волта Діснея в штаті Флорида, США.

Право власності на Сади зберігається за сім'єю Бутчартів; власником та керуючим з 2001 року є правнучка Бутчарта — Робін Лі Кларк.