Па́рса (також Персепо́ль, Персепо́ліс, староперс.: Pārsa, перс. تخت جمشید/پارسه‎ — Takht-e Jamshid або ж Chehel Minar, дав.-гр. Περσέπολης) — місто і церемоніальна столиця Персії за часів Ахеменідів. Засноване Дарієм I Великим близько 518 до н. е..

Царський двір мешкав у Парсі лише навесні (під час і після святкування Наврузу) і восени. Літо перські монархи проводили зазвичай в Екбатані, зиму — в Сузах).

У 330 до н. е. Парса захоплена та спалена Александром Великим — нібито на знак помсти за спалення Афін у 480 до н. е.. Місто продовжувало існувати ще кілька десятиріч, але швидко занепало і знелюдніло.

Руїни Парси розташовані в остані Фарс на південному заході Ірану за 70 км на північний схід від сучасного Шираза, поблизу злиття річок Пульвар (Сіванд) і Кор.