Ґоре (острів)

Для європейців Ґоре відкрив португальський мореплавець Алвару Фернандіш в 1445 році, після цього острів увійшов в історію як один з найбільших центрів работоргівлі в XV–XIX ст. під опікою португальців, голландців, англійців і французів[1]. Окрім работоргівлі, під наглядом Англії і Франції велася торгівля арахісом, шкірою, золотом, спеціями.

З середини XIX століття з заснуванням Дакара й припиненням работоргівлі, Ґоре поступово став занепадати. Якщо 1891 року населення Ґоре становило 2,1 тис. осіб, а в Дакарі проживало 8,7 тис. мешканців, то вже 1926 року — відповідно 700 і 33 679. На острові добре збереглися будівлі як для утримання рабів, так і будинки работорговців.

1978 року острів став культурним об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО[2]. 1996 року, після реформи адміністративного устрою країни, Ґоре став однією з 19 комун Дакара.

↑ (рос.) Центр світової спадщини — Острів Ґоре [Архівовано 16 травня 2017 у Wayback Machine.] ↑ (англ.) Island of Gorée — UNESCO World Heritage Centre [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.]