Ацтеки

Ацте́ки (самоназв. mēxihcah [meː'ʃiʔkaʔ]) — найбільший індіанський народ Мексики, який прийшов у центральну частину країни з півночі в XII столітті. Інша автентична назва ацтеків — мешіка. Вважається, що в 1325 році вони почали будувати свою столицю — Теночтітлан (на місці сучасного Мехіко). Теночтітлан поступово став столицею імперії, яка розкинулася далеко за межі Мексиканської долини.

За власною легендою, ацтеки прийшли в Мексиканську долину з місцини, яка називалася Ацтлан — звідси і назва народу. Ацтекська культура мала широку і складну мережу міфологічних і релігійних традицій, високорозвинене мистецтво, глибокі знання в різних галузях науки. Ацтеки доби імперії розмовляли мовою науатль, яку прийнято визначати як класичний науатль. Ацтеки створили велику кількість пам'яток власної літератури, більшість з котрих була знищена під час та після Конкісти.

Імперія ацтеків була зруйнована під час іспанського завоювання ацтеків — вторгнення іспанців на чолі з Ернаном Кортесом у 1521 році. Велике значення в цьому зіграли декілька потужних епідемій у XVI столітті, так звані епідемії коколізлі, які спричинили загибель 22-25 млн ацтеків.

Мова ацтеків — науатль — належить до юто-ацтекської родини мов. Станом на XXI століття мовою науатль розмовляє більш ніж 1,5 мільйона людей, і деякі з них продовжують називати себе ацтеками, хоча традиційно ацтеками називають тільки представників доколоніальної цивілізації.

Джерелами знань про культуру та історію ацтеків є археологічні знахідки в розкопках, ацтекські кодекси, записані на папері (який виготовлявся з кори різних видів фікусів і мовою ацтеків називався «аматль»), свідчення очевидців на зразок Ернана Кортеса та Бернала Діаса дель Кастільйо, а також із описів XVI та XVII століть, написаних іспанськими священиками й самими ацтеками іспанською мовою або мовою науатль, як наприклад, флорентійський кодекс францисканського ченця Бернардіно де Саагуна.

Місця призначення