Уперше згадується у хеттських документах як столиця незалежної держави на чолі з царем.

За античних часів була одним із найбільших лікійських міст, карбувала власну монету, фактично очолювала Лікійський союз. Неподалік від міста розташовувалося поселення Сура (Джерело, що б'є ключем) і прісне джерело з тією ж назвою. Тут було зведено храм Аполлона, де розташовувався оракул, який пророкував порибам, що заходили в затоку біля Сури.

У 43 році увійшла до складу Римської імперії. Єпископом Міри в добу правління імператорів Діоклетіана і Костянтина Великого був Святий Миколай. Досі зберігся саркофаг святого, мощі з якого італійські моряки 1087 року вивезли до Барі. Попри це, саркофаг залишається місцем прощі.

У сусідньому містечку Демре встановлені три пам'ятники на честь святого Миколая. Двічі на рік тут проходить богослужіння на вшанування угодника під егідою патріарха Константинопольського.

З часів імператора Феодосія I — столиця римської провінції Лікія.

Місто занепало у VII столітті внаслідок замулювання річки Мірос. Остаточно зруйноване під час нападів арабів.

Донині збереглися руїни міських будівель, найбільший інтерес являє театр, серед сучасних будівель — храм Миколая Чудотворця.