Єзд (перс. یزد — Yazd) — одне з найстародавніших міст Ірану та центр однойменного остану. Населення міста становить близько 505 тис. осіб (у 1963 — 63 500 осіб, у 1949 — 56 000). Забудований переважно глиняними будинками. Місто розташоване в оазі й існує з III тисячоліття до н. е.. Воно знаходиться приблизно за 250 км на схід від Ісфагана.
Згадки про місто з'явилися ще у 3000 році до н. е. Воно позначалось як місто Ісатіс у Мідії. У ході археологічних розкопок знаходять також предмети династії Ахеменідів.[1]
Єзд, перебуваючи далеко від історичних столиць, зміг уникнути жорстоких руйнувань. У місті збереглося багато архітектурних пам'яток і культурних реліктів давніх часів.
Під час навали Чингіз-хана тут змогли сховатися від переслідувань художники, науковці та поети.
Єзд відвідував Марко Поло. За його розповідями у 1272 році, це було процвітаюче місто з розвиненим виробництвом шовку.
↑ [1][недоступне посилання з травня 2019]
Коментувати