Національний парк Тароко (кит. трад.: 太魯閣國家公園; піньїнь: Tàilǔgé Gúojiā Gōngyuán; певедзі: Thài-ló͘-koh Kok-ka Kong-hn̂g) — один із дев'яти національних парків Тайваню, названий на честь ущелини Тароко, визначної ущелини парку, висіченої річкою Ліу. Парк охоплює муніципалітет Тайчжун, повіти Наньтоу та Хуалянь і розташований у містечку Сіулінь повіту Хуалянь, Тайвань.
Карта району Тароко (1944)Цей національний парк спочатку був заснований як Tsugitaka-Taroko National Park (яп. 次高タロコ國立公園 Tsugitaka Taroko kokuritsu kōen) — генерал-губернатором Тайваню 12 грудня 1937 року, коли Тайвань був частиною Японської імперії. Після поразки Японської імперії у Другій світовій війні Китайська Республіка захопила Тайвань. Невдовзі, 15 серпня 1945 року уряд Китайської Республіки скасував парк. Лише 28 листопада 1986 року його статус було відновлено.[1]
Національний парк Тароко займає площу 92 000 гектарів (360 квадратних миль). Він розташований в повіті Хуалянь, місті Тайчжун і повіті Наньтоу. На його території розміщені унікальні геологічні і природні ресурсів, включаючи двадцять сім вершин заввишки понад 3000 метрів (9800 футів), розташованих у гірських хребтах Цілай і Наньху та навколо них. Територія парку також включає мармурову ущелину Тароко, скелю Ціншуй, стежку вздовж річки Шакаданг і водоспади стежки Байянг.
Центральне шосе між островами (провінційне шосе 8) простягається від азіатських тропічних листяних лісів до високогірних соснових і кедрових лісів, тамтешні водоспади називаються райськими.
↑ Wei-han, Chen (15 червня 2017). Mining companies to face make-up reviews: Cabinet. Taipei Times. Процитовано 15 червня 2017.
Коментувати