Історія Більбіли досконально вивчена іспанськими вченими у рамках проекту URBS та висвітлена у численних публікаціях[1]

Заснування. Встановлено, що приблизно у I—II ст. до н. е. на пагорбі Бамбола існувало поселення племені лузонів, що їх відносять до кельтіберів. Після завоювання Іспанії Римською імперією починається «зримлення» (романізація). Поблизу пагорба Бамбола проходить римська військова стратегічна дорога Цезарьавгуста—Емеріта, що поєднує Кельтіберію із узбережжям Середземного моря . У I ст. до н. е. корінне місцеве населення стає об'єктом мовної та культурної асиміляції с боку римлян. У поселенні та у прилеглих садибах оселяються колони-італіки та римські ветерани .

Епоха Августа. У першій половині I ст. н. е., за часів імператора Августа, у поселенні відбуваються масштабні містобудівельні роботи, збудовано комплекс Форум–театр, водопровід, лазні, німфеї, тощо. Дорогі будівельні та оздоблювальні матеріали (мармур, барви, керамічна плитка) завозилися із Італії. Місто стає «зразковим» провінціальним центром адміністративного, економічного та культурного життя за новою, римською моделлю і отримує статус муніципій Римської імперії. У I—II ст. чисельність мешканців сягає 3000—3500 осіб. У подальшому, із загальним занепадом Римської імперії та вичерпанням місцевих ресурсів, місто занепадає, і мешканці починають переміщуватися до сільських садиб та до «обласного центру» — міста Цезарьавгуста (зараз Сарагоса). На початку V ст. це вже повністю безлюдне місто-привид. Таким воно і залишається протягом усього середньовіччя.

У XI ст. на відстані 4—5 км від «проклятого Аллахом пагорба» араби засновують своє місто-фортецю Аль-Аюб, що у подальшому стає іспанським містом Калатаюд. Приблизно із XVI і до початку XIX ст. мав місце демонтаж найбільш монументальних будівель Більбіли. Кам'яні блоки та оздоблювальний мармур із Більбіли були використані на зведення будівель декількох великих церков, а також театру для кориди у Калатаюді.

Наскільки відомо, перші археологічні розкопки на пагорбі Бамбола проводили у 1750—1765 рр. монахи-єзуїти. У подальшому невеликі за обсягом робіт розкопки проводилися у 1900—1910 рр., у 1917 р., і також у 1933 р.

Після значної перерви, археологічні дослідження було розпочато за сучасною науковою методологією у 1971, і ця робота продовжується, як станом на 2015 рік. Підготовчі історичні дослідження виконано у 1965—1970 рр. Під час розкопок 1971—1975 рр. локалізовано форум, а також інші публічні та приватні будівлі. Друга фаза розкопок (1976—1989 рр.) дозволила майже повністю розкрити монументальну зону форуму і частину театру, а також об'єкт «Терми», німфей, та приватні будівлі. Розкопками третьої фази (1996—2004 рр.) у секторах приватної забудови було розкрито декілька різнотипних домів-інсул поблизу від терм.