مقرنس ( Мукарна )

Мукарна (араб. مقرنص‎; перс. مقرنس‎) — це форма архітектурного орнаментованого склепіння, «геометричний розподіл тромпів, чи бань, чи консолей на велику кількість маленьких склепінь, що створює структуру, схожу на стільники», відповідно деколи також називається «стільниковим склепінням». Мукарни використовуються для куполів та особливо для півкуполів на входах та в апсидах, переважно у традиційних ісламській та перській архітектурах. Їх також можна побачити у вірменській архітектурі.

Коли деякі елементи звисають донизу, стиль може називатись «мокарабе» (mocárabe) чи сталактитове склепіння, оскільки такі елементи нагадують сталактити.

Мукарни вперше почали застосовуватись в північно-східному Ірані у 10-му сторіччі, та майже одночасно — хоча начебто і незалежно — у центральній Північній Африці. Поширені по всій території ісламського впливу. Приклади можна побачити у Альгамбрі (Гранада, Іспанія), Кутб-Мінарі (Індія), палаці Абассидів (Багдад, Ірак), та мавзолеї султана Кайтбея (Каїр, Єгипет). Великі прямокутні дахи з декором в стилі мукарн можна побачити на Палатинській капелі (Палермо, Сицилія) 12-го сторіччя та інших важливих будівлях норманської Сицилії.