Місто засноване греками на чолі із Баттом з острова Тера як колонія 630 до н. е. Деталі заснування викладено в Четвертій книзі «Історії» Геродота[1]. Невдовзі після 460 до н. е. Кирена стала республікою. Саме до цього періоду припадає розквіт киренської школи філософії. Після смерті Олександра Македонського Киренаїка стала частиною Птолемеївського Єгипту (321 до н. е.) Останній представник династії Птолемеїв, Апіон, 96 до н. е. заповідав Киренаїку Риму. Формально вона стала римською провінцією 74 до н. е.

 Киренська монета із зображенням сильфію

Протягом майже всієї історії Кирени основою тамтешнього експорту була лікарська трава сильфій (silphium), зображення якої є на киренських монетах. Сильфій був для греків і римлян великою цінністю. Його вважали даром Аполлона й продавався він на вагу срібних денаріїв. Спроби вирощувати сильфій за межами Киренаїки успіху не мали, тому заготовки велися на межі його знищення. У 1-му столітті сильфій зник. У поєднанні з конкуренцією з боку Карфагену та Олександрії це призвело до скорочення торгівлі.

Проте Кирена разом з портом Аполлонією (Марса Суза) залишалася важливим центром аж до землетрусу 262 року. Імператор Клавдій II намагався відновити місто, назвавши його Клаудіополісом[джерело?]. Проте землетрус 365 року поховав надії на відновлення могутності. У 4-му столітті Амміан Марцеллін назвав Кирену занедбаним містом, а киренець Синезіус наступного століття охарактеризував її як повну розруху на милість кочівників[джерело?].

Остаточно місто було зруйновано арабами, мешканці залишили його 643 року.

↑ В.И. ШУБИН (2001). Батт-Аристотель — основатель Кирены. Жебелевские чтения-3 (Тезисы докладов научной конференции 29–31 октября 2001 года). СПб. с. 213–215. Архів оригіналу за 23 квітня 2013. Процитовано 13 листопада 2012. (рос.)