Монета з Кум із зображенням Сцилли, 420—380 до н. е.

Засноване у 750 до н. е. вихідцями з Халкіди на чолі з ойкістом Меґасфеном. Участь в експедиції взяли й мешканці евбейського містечка Кими (їх очолював Гіппокл), на честь якого місто нібито й отримало свою назву. Вважається першою грецькою колонією в материковій Італії. Завдяки вигідному розташуванню місто швидко зростало, і вже через кілька років — разом з метрополією — заснувало власні колонії, зокрема Занклу. Кумськими колоніями були також Дікеархія, Путеоли, Палеополь, Неаполь.

 Храм Зевса, перетворений на християнський баптистерій Вхід до печери Сивіли, відомий як Грот Кумської Сивіли[1]

Культурний вплив Кум на мешканців Середньої Італії, особливо римлян, був величезним, зокрема саме через куманців вони запозичили у греків абетку. Храм Аполлона із славетною кумською Сивілою вважався італійським аналогом Дельф.

У 524 до н. е. пережили навалу навколишніх племен, інспіровану й очолену етрусками з Капуї. Керівник місцевого ополчення Аристодем, здобувши перемогу над нападниками, здійснив переворот і встановив у Кумах тиранію.

У 474 до н. е. Гієрон I на чолі об'єднаних грецьких сил здобув під Кумами вирішальну перемогу над етрусками. У 421 до н. е. місто захопили сусідні племена осків. Куми стають самнітськими, а ті греки, які залишилися живими, перебираються до Неаполя.

У 341 до н. е. Куми переходять під контроль Риму. У 338 до н. е. мешканці міста отримують римське громадянство (щоправда, без права голосу), у 215 до н. е. Куми стають римською муніципією, а з часів імператора Августа - римською колонією.

Під час Другої Пунічної війни місто витримало облогу військ Ганнібала.

Під час Готської війни Юстиніана Куми кілька разів переходили з рук в руки. Спочатку місто захопив Велізарій, потім повернув під готський контроль Тотила, і врешті-решт здобув Нарсес.

Зруйновані у 1207 неаполітанцями, як покарання за перетворення Кум на «гніздо розбійників».

↑ Байя и Кума. Архів оригіналу за 27 червня 2010. Процитовано 26 липня 2010.