Спорудження  Женевський архітектор, Жан Жаке, експерт ЮНЕСКО, проводить архітектурне обстеження Великого храму Рамсеса II ( 1290 - 1223 до н.е.).

Під час свого правління, Рамсес II розпочав масштабну будівельну компанію по всьому Єгипту і, зокрема, в Нубії, яку контролював Єгипет. Нубія була дуже важлива для Єгипту, оскільки вона була джерелом золота й інших коштовних товарів. Тому там він побудував кілька великих храмів, з метою показати Єгипетську могутність і вразити народ Нубії з метою асиміляції.[1][2] Найбільш відомими храмами є вирізьблені в скелі храми поблизу тодішнього міста Меха (тепер — Абу-Сімбел), на другій катаракті Нілу, на межі між Нижньою і Верхньою Нубією[2]. Там було споруджено два храми: Великий Храм, присвячений самому Рамсесу II, і Менший Храм, присвячений його головній дружині королеві Нефертарі.

Побудова комплексу розпочалася приблизно в 1264 р. до.н.е і тривала 20 років, до 1244 р. до.н.е. Він був відомий як "Храм Рамсеса, улюбленця Амона".

Віднайдення

Із плином часу, храми були забуті й закинуті і зрештою були засипані піском. До 6-го століття до н.е., пісок укрив статуї головного храму до самих колін. Храм залишався забутим до 1813 року, коли швейцарський орієнталіст Йоганн Людвіг Буркгардт знайшов верхівку фризи головного храму. Буркгардт розповів про своє відкриття італійському досліднику Джованні Бельцоні, який прибув на це місце, але так і не зміг відкопати вхід у храм. Бельцоні повернувся в 1817, і цього разу реалізував всій намір потрапити у комплекс. Детальний ранній опис храмів, разом із тогочасними малюнками, можна знайти у Описанні Єгипта (1825–1828) Едварда Вільяма Лейне[en][3].

Переміщення  Статуя Рамсеса Великого біля Великого Храму комплексу Абу-Сімбела збирається після її перенесення в 1967 задля збереження її від затоплення. Масштабована модель показує оригінальне і теперішнє розташування храму (із врахуванням рівня води). Знаходиться в Нубійському музеї, в місті Асуан Крупний план однієї з колосальних статуй Рамсеса II який носить подвійну корону, що символізує Нижній і Верхній Єгипет[en] Розвалений колос Великого Храму, який впав під час землетрусу, що відбувся невдовзі після його спорудження. При переміщенні храму колос вирішили залишити як і було, оскільки обличчя статуї відсутнє.

В 1959 розпочалася міжнародна благодійна компанія по збереженню пам'ятників Нубії: найпівденніші реліквії цієї стародавньої людської цивілізації були під загрозою затоплення через підняття рівня води Нілу, у результаті будівництва Асуанської високої греблі.

Однією з пропозицій по збереженню храмів була ідея Вільяма Мак-Кітті[en], відповідно якої пропонувалося збудувати ще одну греблю довкола храмів, щоб б вода утримувалася на рівні висоти води в старому Нілі. Також пропонувалося створити підводні оглядові камери. 1962 року цю ідею оформили як пропозицію архітектори Джейн Дрю[en] і Максвел Фрай[en] і інженер-будівельник Ове Аруп[en].[4] Вони вважали, що ідея з підняттям храму не враховувала ефекти ерозії піщаного каменю, яку спричиняють пустельні вітри. Однак їх пропозиція була відкинута, хоча й була визнана надзвичайно елегантною.

Компанія з порятунку храмів Абу-Сімбела розпочалася в 1964 багатонаціональною командою археологів, інженерів і досвідчених операторів важкої будівельної техніки, які працювали разом під керівництвом ЮНЕСКО; це коштувало близько $40 мільйонів на той час. Протягом 1964-1968 рр., вся ділянка була ретельно розрізана на великі блоки (до 30 тонн вагою, в середньому по 20 тонн), розібрана, перенесена й зібрана на новому місці, що розташоване на 65 метрів вище і на 200 метрів далі від річки. Це було одним із найбільших досягнень археологічного будівництва в історії.[5] Деякі структури навіть були врятовані з-під води озера Несер. Зараз, декілька сотень туристів на день можуть відвідувати ці храми. Конвої з автобусів і автомобілів в двічі на день під охороною приїжджають із найближчого міста Асуан. Багато відвідувачів прибувають на літаках на злітну смугу, що була споруджена спеціально для відвідування комплексу храмів.

Комплекс складається з двох храмів. Більший із них присвячений Ра-Харахти, Птаху і Амону, що були трьома державними божествами Єгипту того часу, а також має чотири великих статуї Рамсеса II на фасаді. Менший храм присвячений богині Хатхор, що вважається уособленням улюбленої дружини фараона Нефертарі.[6] Храми відкриті для публічного відвідування.

↑ Verner, Miroslav. Temple of the Word: Sanctuaries, Cults and Mysteries of Ancient Egypt. (Cairo: The American University in Cairo Press, 2013). ↑ а б Hawass, Zahi. The Mysteries of Abu Simbel. (Cairo: The American University in Cairo Press, 2000). ↑ Lane E, "Descriptions of Egypt," American University in Cairo Press. pp.493-502. ↑ Fry Drew Knight Creamer, 1978, London, Lund Humphries ↑ Spencer, Terence (2 грудня 1966). The Race to Save Abu Simbel Is Won.. Life magazine (англ.). Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 27 січня 2019.  ↑ Fitzgerald, Stephanie (2008). Ramses II: Egyptian Pharaoh, Warrior and Builder. New York: Compass Point Books. ISBN 978-0-7565-3836-1