Карлос Паес Віларо почав будувати Касапуебло 1958 року навколо дерев'яного будиночка під назвою «Ла Піонера» («Піонер»), виготовленого з дощок, знайдених на узбережжі. Цей будиночок був його першим ательє[1]. Касапуебло побудовано в стилі, який можна порівняти з будинками на середземноморському узбережжі Санторині, художник мав на увазі гніздо горнеро, поширеного в Уругваї птаха, обираючи такий тип будівлі[2]. Будинок, що споруджувався 36 років, має тринадцять поверхів з терасами, які дозволяють спостерігати краєвиди заходу сонця на тлі Атлантичного океану[3].

Тут деякий час мешкав Карлос Мігель[es], син художника, один з шістнадцяти уругвайців, що вижили в авіакатастрофі рейсу 571 Уругвайських ВПС, який розбився в Андах 13 жовтня 1972 року.

Карлос Паес Віларо приймав тут відомих митців та політиків, поміж яких письменниця Ізабель Альєнде, посол Мерседес Вісенте, сексолог Марієла Кастро, художник Вінісіус ді Морайс та ін.[2][4]

Будинок зведено з побіленого цементу та стукко.[5] Він побудований у кустарний спосіб і без попередніх планів,[6] у формі лабіринту,[2] всередині він не має прямих ліній, переважає білий колір. Він з року в рік розширювався і змінювався як житло «непередбачуваними способами»[7].