Ідея створення Eysturoyartunnilin виникла під час будівництва Vágatunnilin[en] і Norðoyatunnilin[en], відкритих в 2002 і 2006 роках відповідно, що ознаменувало новий погляд на внутрішній транспорт і регіональний розвиток. В 2006 році для будівництва цього тунелю була заснована приватна компанія P/F Skálafjarartunnilin[1]. Через фінансову кризу зацікавленим сторонам потрібно було декілька років, щоб втілити плани у життя і отримати політичну підтримку[2] Тунель був включений у національний план дорожнього будівництва на 2012 рік, в якому відмовилися від назви Skálafjarðartunnilin і згодом привласнили йому назву Eysturoyartunnilin[3]. У червні 2013 року була створена ще одна приватна компанія, P/F Eysturoyartunnilin, з метою проведення операції між урядом Фарерських островів, страховою компанією Фарерських островів LÍV та данською компанією Copenhagen Infrastructure Partners[en] (CIP). CIP уклала секретні домовленості з міністром транспорту Фарерських островів Карі П. Хойгаардом[en], який був змушений піти у відставку на початку вересня, коли про це стало відомо. Це призвело до невеликого політичної кризи. В 2015 році, за результатами офіційного розслідування, кабінет Кай Лео Йоганнесена був змушений оголосити дострокові вибори[4][5] P/F Skálafjarðartunnilin та P/F Eysturoyartunnilin були ліквідовані в 2015 році після дворічної бездіяльності[6][7]. Тим часом, після політичної кризи 2013 року, спеціальна комісія підготувала проект державного, а не приватного інвестування. Ця пропозиція була підтримана всіма сторонами і привело в 2014 році до заснування публічної компанії P/F Eystur- og Sandoyartunlar (скорочено «EStunlar» або EST)[8][9]. Ця компанія, повністю належить Міністерству транспорту, будує, володіє і управляє як Eysturoyartunnil, так і Sandoyartunnil. Компанія NCC отримала підряд на виконання будівельних робіт.