Археологічні знахідки вказують, що люди населяли землі навколо сучасного міста вже в бронзову та залізну добу. Формальне заснування міста пов'язують з ім'ям короля Едвіна, християнського монарха Королівства Нортумбрія, яке займало центральну частину території Великої Британії у VII-X століттях. Основою міста стала фортеця, побудована Едвіном для захисту північного кордону своїх володінь. Сучасний Единбург пізніше утворився з поселень навколо цієї фортеці.

У X столітті Единбург був захоплений Королівством Шотландія і протягом довгого періоду часу лишався спірною територією між Шотландією та Англією, переходячи від одного королівства до іншого під час численних прикордонних війн та сутичок. Шотландія отримала твердий контроль над містом у XV столітті, тоді ж король Яків IV перевіз сюди королівський двір, зробивши Единбург столицею Шотландії.

1450 року кордони Единбурга були вперше окреслені шляхом будівництва захисного муру. Захищена площа була досить невеликою (відповідає сучасному району Старе місто), тому мешканці були змушені щільно забудовувати територію Единбурга та розвивати багатоповерхове будівництво. Ці фактори визначили характерні риси Старого міста — нетипові для більшості історичних забудов багатоповерхові житлові будинки та вкрай вузькі вулиці й провулки, тільки деякі давали змогу пересуватися на кінних екіпажах[1].

Наприкінці XVIII — початку XIX століття Единбург є центром так званого шотландського просвітництва, одним із найяскравіших представників якого був Адам Сміт — всесвітньо відомий економіст та філософ, який, зокрема, сповідував необхідність розвитку концепції «британства», тобто, у випадку Шотландії — відмови шотландців від національного самоусвідомлення та відокремлення власної історії й культури від спільних з Англією. Протягом цього ж періоду відбулося істотне розширення території Единбурга — до міста були приєднані декілька навколишніх поселень, також було збудовано район, що дістав назву Нове місто.

Протягом XIX століття відбувалася індустріалізація Единбурга, однак її темпи були менш значними, ніж у Глазго, що обумовило прискорений розвиток останнього та перехід до нього статусу найбільшого міста, а також найпотужнішого промислового та торговельного центру Шотландії. Единбург, своєю чергою, лишається адміністративним та культурним центром регіону.

Единбург називають Auld Reekie (Old Smoky) через його труби Старого міста, які постійно димлять, або Auld Greekie, або “Північні Афіни”, за його роль як центру філософії.[2]

У місті знаходиться Единбурзький університет — один із головних вишів країни. Райони Единбурга — Старе місто і Нове місто — в 1995 році були занесені ЮНЕСКО до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини.

 Пам'ятник Адаму Сміту (1723-1790), Единбург, 2008

В Единбурзі у 2008 р. зведено пам'ятник Адаму Сміту - засновнику сучасної економічної теорії.

↑ Edinburgh [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.] — стаття в Енциклопедії Британіка, 1911 на Wikisources.(англ.) ↑ Челси Фоллетт. Центры прогресса, часть 18: Эдинбург (Шотландское Просвещение) (рос.) / Liberty Education Project, 17.06.2022 р. (переклад Н. Афончина, ред. В. Золотарьов)