Похід на болота південної Вавилонії під час правління Ашшурбаніпала. Ассирійські воїни на човнах переслідують ворогів, які намагаються втекти; деякі ховаються в очереті

У 4-му тисячолітті до нашої ери в Південній Месопотамії, яку часто називають «колискою цивілізації», виникли перші писемні суспільства. В Урукський період тут були розроблені складні державні бюрократичні системи та побудовані перші міста — Ур, Урук, Еріду. Ур і Урук розташовувались на берегах давніх рукавів Євфрату, а Еріду в давнину стояв на узбережжі Перської затоки, однак внаслідок алювіальних наносів, узбережжя віддалилося від того місця, де він знаходився, на 250 км.

Завдяки географічному розташуванню та екологічним факторам на території Родючого Півмісяця, що тягнеться від долини Нілу в Єгипті на північ уздовж узбережжя Середземного моря в Палестині та Ізраїлі та знову повертає на південь уздовж Євфрату і Тигру в напрямку до Перської затоки, люди створили цивілізацію. Вирішальним у винайденні сільського господарства стала наявність в регіоні диких їстівних видів рослин, зокрема дикої пшениці та бобів, які були поживними та легко окультурювалися[1].

У X-XI століттях на болотах Месопотамії існувала держава Батіха[en], заснована Імраном ібн Шахіном[en].

Осушення боліт та їх подальше відновлення  Мапа 1994 року з позначенням месопотамських боліт та гідротехнічних споруд

Осушення Месопотамських боліт[en] почалося в 1950-х роках із Центральних боліт і поступово поширилося на два інших болота. Початково воно мало на меті отримати землі для ведення сільського господарства та розвідки нафтових родовищ, однак пізніше його метою стало покарання для арабів-шиїтів, як відповідь на повстання 1991 року в Іраку. Осушення боліт відбулося шляхом побудови гребель, дамб та інших подібних споруд на території Іраку, однак також посилювалося будівництвом дамб у Сирії та Туреччині[2].

У той час як британські інженери працювали з урядом Іраку, Френк Хей у 1951 році розробив звіт, в якому рекомендував побудувати комплекс каналів, шлюзів і дамб у нижній частині Тигру та Євфрату. Ці водорегулюючі споруди можна було би використовувати для осушення боліт, створюючи прибуткові сільськогосподарські угіддя. У 1953 році почалося будівництво «Третьої річки», яка пізніше почала називатися «Річкою Саддама», яка відводила б воду з Центрального болота до Перської затоки[2]. Робота над «Третьою річкою» та іншими проектами з осушення, зокрема з осушення болота Хавіза, швидко прогресувала у 1980-х роках під час ірано-іракської війни, метою чого було забезпечення Іраком тактичної переваги[3]. Частина боліт Хаммар також була осушена в 1985 році, щоб розчистити територію для розвідки нафти[4].

Після війни в Перській затоці у 1991 році мусульмани-шиїти в південному Іраку повстали проти Саддама Хусейна. Він придушив повстання та ще більше прискорив осушення Центральних боліт та боліт Хамма з метою переселити шиїтів, які знайшли притулок у болотах[3]. За винятком насирійської насосної станції[en], побудова «Третьої річки» довжиною 565 км була завершена в 1992 році. Також південніше були побудовані два інші канали, майже паралельно їй. Перший з них, канал «Матір битв», був побудований, щоб відвести течію Євфрату на південь нижче болота Хаммар. Другий канал, «Вірність лідеру» довжиною 240 км, також відомий як басранський канал прісної води, брав початок у нижній частині Євфрату, збирав воду в гирлі річки Ель-Гарраф[en] та направляв подалі від Центральних боліт, в напрямку Басри[3][5]. Також була побудована Річка Слави[en], завданням якої було відведення води від притоків Тигру на схід, паралельно вздовж Тигру, поки вона не досягала Євфрату поблизу його злиття з Тигром у Ель-Курні[en][3].

До вторгнення в Ірак у 2003 році площа боліт скоротилася на 90 %, порівняно з попередніми десятиліттями[6]. Центральні болота та болота Хаммар були майже повністю осушені, а площа боліт Хавіза становила лише 35 % від початкової[7]. Після вторгнення місцеві жителі зруйнували дамби. Спільні зусилля уряду Іраку, Організації Об’єднаних Націй, агентств США та рекордні опади в Туреччині допомогли розпочати відновлення боліт[8]. Станом на кінець 2006 року 58 % площі боліт від початкової знову були затоплені[9] The Nasiriyah Drainage Pump Station was completed in 2009, affording the Third River to be used for agricultural drainage.[10]. У 2009 році було завершено будівництво насирійської насосної станції, що дозволило використовувати Третю річку для сільського господарства. Однак до 2009 року посухи та продовження будівництва і експлуатації дамб у Туреччині, Сирії та Ірані зменшили площу боліт приблизно до 30 % від їхнього початкового розміру. Туреччина побудувала принаймні 34 дамби на річках Тигр і Євфрат, що загрожує відновленню боліт[11][12][13][14].

У 2008 році площа боліт становила близько 75 % від початкової, однак до весни 2015 року вона знову скоротилася до 58 % від її середнього розміру до осушення. Тим часом, коли рівень води впав, солоність у деяких районах зросла до 15 ‰, порівняно з 0,3-0,5 ‰ у 1980-х роках. Це пов'язано зі зміною стоку Тигру і Євфрату: сток Тигру, води якого менш солоні, зменшився, і наразі болота живляться переважно водами Євфрату[15].

Загрози зміни клімату та забруднення

Середня температура в регіоні підвищилася[en] більш ніж на 0,5 °C за десятиліття, що викликає посухи в Іраку та сусідніх країнах[16]. У поєднанні з дамбами, вище по річках, зменшення кількості води призвело до того, що три основні болота розпалися на 10 менших боліт[17].

Величезна кількість неочищених стічних вод та інших забруднюючих речовин скидається в Тигр і Євфрат, рухаючись вниз за течією в болота і ще більше погіршуючи якість води[16][18][19]. Уряд надає першочергову увагу забезпеченню водою міст уздовж Тигру та Шатт-ель-Арабу, що має призвести до зменшення стоку води до боліт[16].

↑ Brown, Robert W. (2006). Ancient Civilizations to 300 BC Introduction: The Invention and Diffusion of Civilization. University of North Carolina. Архів оригіналу за 26 липня 2012. Процитовано 7 серпня 2010.  ↑ а б Askari, Masour (12 лютого 2003). Iraq's Ecological Disaster. International Review. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 7 серпня 2010.  ↑ а б в г Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою reno не вказано текст ↑ Iraq and Kuwait 1972, 1990, 1991, 1997. NASA. Архів оригіналу за 28 жовтня 2002. Процитовано 7 серпня 2010.  ↑ Water Resources and Public Works Sector. Joint Contracting Command Iraq-Afghanistan. Архів оригіналу за 14 липня 2010. Процитовано 14 серпня 2010.  ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою mar90 не вказано текст ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою res не вказано текст ↑ Water returns to Iraqi marshlands. BBC News. 24 серпня 2005. Процитовано 7 серпня 2010.  ↑ UNEP project to help manage and restore the Iraqi Marshlands. Iraqi Marshlands Observation System (IMOS). United Nations Environment Programme. Архів оригіналу за 8 вересня 2010. Процитовано 7 серпня 2010.  ↑ January 30th, 2009 Report to Congress. Special Inspector General for Iraq Reconstruction. January 2009. с. 65. Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 14 серпня 2010.  ↑ In Iraq's iconic marshlands, a quest for endangered otters. AP News (англ.). 28 травня 2021. Процитовано 19 липня 2023.  ↑ Schwartzstein, Peter (18 січня 2017). Iraq's Marsh Arabs test the waters as wetlands ruined by Saddam are reborn. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 19 липня 2023.  ↑ Richardson, Curtis J., Peter Reiss, Najah A. Hussain, Azzam J. Alwash, and Douglas J. Pool. “The Restoration Potential of the Mesopotamian Marshes of Iraq.” Science 307, no. 5713 (2005): 1307–11. DOI:10.1126/science.1105750. ↑ Patrick (28 січня 2022). Water justice in Iraq in the aftermath of war. Policy Forum. Процитовано 19 липня 2023.  ↑ Iraq's Famed Marshes Are Disappearing—Again. National Geographic. 9 липня 2015. Процитовано 9 жовтня 2017.  ↑ а б в Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :3 не вказано текст ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :4 не вказано текст ↑ Lewis, Philip, Ali Nasser Al-Muthanna, Preeti Patel, and Baroness Nicholson of Winterbourne. “Effect of Armed Conflict on Health of Marsh Arabs in Southern Iraq.” The Lancet 381, no. 9870 (March 16, 2013): 959–60. DOI:10.1016/s0140-6736(13)60282-2. ↑ Al‐mudaffar Fawzi, Nadia, Kelly P. Goodwin, Bayan A. Mahdi, and Michelle L. Stevens. “Effects of Mesopotamian Marsh (Iraq) Desiccation on the Cultural Knowledge and Livelihood of Marsh Arab Women.” Ecosystem Health and Sustainability 2, no. 3 (January 2016): 4, 12. DOI:10.1002/ehs2.1207.